Ви кілька місяців працюєте з психологом, але після деяких сесій замість полегшення відчуваєте тривогу, злість, сум або спустошення. Увечері знову й знову прокручуєте розмову в голові. Згадуєте те, про що говорили на зустрічі, сперечаєтеся подумки з психологом або запитуєте себе: «Чому після психолога мені стало ще гірше?»
Іноді у відповідь можна почути: «Це нормально. Психотерапія піднімає те, що довго було витіснено».
У цьому поясненні може бути частка правди. Психотерапія не завжди приносить миттєве полегшення. Робота з болісним досвідом, складними стосунками, страхами, втратою чи давніми переконаннями справді може викликати сильні емоції.
Але є важливе «але».
Так само він не означає автоматично, що психолог поганий або що терапію потрібно негайно припинити.
Важливіше інше: що саме з вами відбувається, як довго це триває, чи змінюється ваш стан з часом і чи можете ви відкрито говорити про це зі своїм психологом.
Чи нормально почуватися гірше після сесії з психологом?
Так, іноді після психотерапевтичної сесії людина може тимчасово відчувати себе гірше.
Розмова про емоційно складні події може викликати смуток, гнів, тривогу, сором, розгубленість або втому. Можуть з’явитися спогади, яких людина довго уникала, або усвідомлення, які не дуже приємно приймати.
Американська психологічна асоціація (APA) також зазначає, що в процесі психотерапії людина іноді може почуватися більш пригніченою, сердитою чи розгубленою, особливо коли терапія торкається складних переживань або потребує змін. Водночас APA рекомендує оцінювати прогрес і прямо говорити психологу, якщо сесія пройшла невдало або терапія, на вашу думку, не допомагає.
Тому питання не стільки в тому, «чи маю я право почуватися погано після терапії?» — безумовно, маєте.
Важливіше запитати: що відбувається зі мною в довшій перспективі?
Чому після психотерапії можуть посилитися емоції?
Уявімо людину, яка багато років уникає конфліктів. Вона звикла погоджуватися, поступатися, не висловлювати гнів і ставити потреби інших вище за власні.
Під час терапії вона вперше починає помічати, скільки злості накопичувалося роками.
Чи може після такої сесії їй бути некомфортно? Звичайно.
Іноді нове усвідомлення спочатку не заспокоює, а навпаки — порушує звичну внутрішню рівновагу.
Подібне може відбуватися, коли людина починає говорити про травматичний досвід, втрату, стосунки з батьками, насильство, розлучення, страх відмови, почуття провини чи інші болісні теми.
Тому емоційний дискомфорт сам по собі не є доказом неефективності психотерапії.
Але він не є і доказом її ефективності. Це принципово важливо.
«Якщо вам стало гірше — значить терапія працює»: чому це небезпечне спрощення
Іноді в популярній психології можна зустріти думку: якщо терапія викликає біль, значить людина «дійшла до справжньої проблеми».
Таке пояснення надто спрощене.
Психотерапія має значну доказову базу і допомагає багатьом людям. Водночас наукові дослідження визнають існування небажаних ефектів, відсутності терапевтичної відповіді та випадків погіршення стану. Проблема ще й у тому, що негативні ефекти психотерапії історично досліджували й фіксували значно менш системно, ніж її користь.
Наприклад, великий метааналіз психотерапії депресії показав, що погіршення стану серед людей, які отримували психотерапію, траплялося значно рідше, ніж у контрольних групах, але все-таки траплялося.
Як відрізнити продуктивний дискомфорт від тривожного погіршення?
У психотерапії немає універсального тесту, який після однієї складної сесії скаже: «Все добре, продовжуйте» або «Негайно змінюйте психолога».
Варто дивитися на процес у динаміці.
Після складної, але продуктивної терапевтичної роботи ви можете відчувати сильні емоції — і водночас поступово:
- краще розуміти власні реакції;
- помічати повторювані моделі поведінки;
- краще розпізнавати та називати свої емоції;
- вчитися встановлювати межі;
- по-іншому реагувати на ситуації, які раніше здавалися безвихідними;
- отримувати нові способи справлятися зі складними переживаннями;
- відчувати більше свободи у власних рішеннях.
Тобто окрема сесія може бути важкою, але загальний напрямок терапії поступово веде до змін.
Інша ситуація — коли тижні або місяці минають, а ви бачите стійке погіршення, не розумієте, над чим працюєте, почуваєтеся дедалі безпорадніше або не можете обговорити свої сумніви з психологом.
Саме це вже варто досліджувати разом зі спеціалістом.
На що варто звернути особливу увагу
Одна важка сесія ще мало про що говорить. Але є ситуації, які не варто просто пояснювати словами «це опір» або «так і має бути».
Зверніть увагу, якщо:
- Ваш стан систематично погіршується, а не лише змінюється протягом кількох годин після окремих складних сесій.
- Ви не розумієте мети терапії і не можете отримати зрозумілого пояснення, над чим ви працюєте.
- Вам страшно не погоджуватися з психологом або говорити про те, що вам не подобається.
- Ваші сумніви постійно трактуються як «опір», «заперечення» чи доказ вашої проблеми, замість того щоб їх обговорювати.
- Ви регулярно почуваєтеся приниженими, знеціненими або звинуваченими.
- Ваші особисті межі не поважаються.
- Після кількох місяців роботи ви не можете визначити ані змін, ані напрямку, в якому рухається терапія.
Дослідження негативного досвіду клієнтів у психотерапії описують, зокрема, нерозв'язані проблеми терапевтичного альянсу, надмірний контроль, ригідність терапевта та ситуації, у яких клієнт почувався позбавленим можливості впливати на процес, не почутим або знеціненим.
Це не означає, що кожен конфлікт із психологом — причина припиняти терапію.
Навпаки, іноді саме розмова про конфлікт стає важливою частиною терапевтичної роботи.
Що таке терапевтичний альянс?
Терапевтичний альянс — це робочі відносини між клієнтом і психологом.
Простими словами, це не означає, що психолог повинен завжди вам подобатися або говорити лише приємні речі.
Йдеться про те, чи можете ви разом працювати над вашими цілями, чи є між вами достатній рівень довіри та чи можете ви говорити про те, що відбувається безпосередньо між вами.
APA називає співпрацю між психологом і клієнтом — терапевтичний альянс — одним із важливих компонентів ефективної психотерапії.
Ви можете злитися на психолога. Можете не погоджуватися. Можете сказати:
«Після нашої сесії мені було значно гірше».
«Я не розумію, куди ми рухаємося».
«Мені здається, що терапія мені не допомагає».
Це не «неправильна поведінка клієнта». Це інформація, яка має значення для терапії.
Що сказати психологу, якщо після сесій вам стає гірше?
Не обов'язково використовувати психологічні терміни. Можна сказати буквально те, що відбувається:
Далі можна запитати:
- «Яка зараз мета нашої терапії?»
- «Як ми можемо оцінити, чи є прогрес?»
- «Що ви очікуєте від цього етапу роботи?»
- «Що ми можемо змінити, якщо цей підхід мені не допомагає?»
Реакція психолога на ці запитання сама по собі може дати вам багато інформації.
Психотерапія — це не процес, у якому одна людина володіє всіма відповідями, а друга повинна мовчки виконувати рекомендації.
Принцип спільного прийняття рішень передбачає, що фахівець приносить у роботу професійні знання, а клієнт — знання про власний досвід, потреби, цінності та переваги. NICE рекомендує залучати людину до рішень щодо її допомоги та визнавати її право переглядати прийняті рішення.
Чи нормально злитися на свого психолога?
Так.
Злість на психолога не обов'язково означає, що терапія погана. Як і позитивні почуття до психолога не доводять, що вона ефективна.
Важливіше — що відбувається з цією злістю в терапії.
Чи можете ви про неї сказати? Чи намагається психолог зрозуміти, що сталося? Чи є місце для вашої незгоди? Чи можете ви разом дослідити ситуацію, не перетворюючи її автоматично на вашу «проблему»?
У хорошому терапевтичному контакті клієнт не зобов'язаний бути «зручним».
А якщо я місяцями ходжу до психолога і не бачу результату?
Це варто обговорити.
Психотерапія не працює за принципом: «після десяти сесій усім має стати краще». Тривалість залежить від запиту, його складності, методу терапії, життєвих обставин та багатьох інших факторів.
Проте відсутність зрозумілого прогресу — достатня причина поставити питання про процес.
APA рекомендує обговорювати це з психологом, якщо людина не бачить ознак прогресу, а також розглядати зміну підходу або спеціаліста, якщо ситуація не покращується.
Це не означає, що хтось обов'язково «винен».
Іноді конкретний метод не відповідає запиту. Іноді між психологом і клієнтом не формується достатній терапевтичний альянс. Іноді змінюється сам запит.
А іноді потрібна консультація іншого спеціаліста — наприклад, психіатра або лікаря, якщо психологічні симптоми можуть бути пов'язані з психічним чи фізичним станом, що потребує додаткової оцінки.
Коли варто змінити психолога?
Не існує правила, за яким психолога потрібно змінювати після певної кількості складних сесій.
Перед прийняттям рішення, якщо це безпечно і можливо, варто спробувати прямо поговорити про свої сумніви.
Іноді така розмова допомагає скоригувати терапію. Іноді вона показує, що проблема була у непорозумінні. А іноді після неї стає зрозуміло, що цей фахівець, метод або формат вам справді не підходить.
Змінити психолога — не означає «провалити терапію».
Ви маєте право ставити запитання, отримувати інформацію про запропонований підхід, брати участь у рішеннях щодо власної допомоги та звернутися по другу професійну думку. Принципи NICE щодо спільного прийняття рішень прямо передбачають можливість людини приймати або відхиляти лікування та звертатися за другою думкою.
Як зрозуміти, що психотерапія допомагає?
Результат психотерапії — це не обов'язково постійно гарний настрій.
Іноді зміни значно менш драматичні.
Ви раптом помічаєте, що змогли сказати «ні» там, де раніше погодилися б.
Що конфлікт, який раніше вибивав вас із життя на три дні, цього разу зайняв вечір.
Що ви швидше помічаєте власну тривогу.
Що перестали автоматично звинувачувати себе.
Що можете витримати чужу незгоду.
Що починаєте робити інший вибір у знайомій ситуації.
Саме тому корисно час від часу повертатися до початкового питання: «Навіщо я прийшов/прийшла в терапію — і що змінилося відтоді?»
Відповідь не завжди буде простою. Але вона значно інформативніша, ніж питання: «Чи мені завжди добре після сесії?»
Найчастіші запитання
Чи нормально плакати після психолога?
Так. Плач може бути природною реакцією на сильні емоції або складну тему. Сам по собі він не говорить ані про успішність, ані про неуспішність терапії. Важливі ваш загальний стан і зміни в динаміці.
Чому після психолога посилилася тривога?
Причин може бути багато: від обговорення емоційно складної теми до факторів, які взагалі не пов'язані з терапією. Якщо тривога стала значно сильнішою, повторюється після сесій або заважає повсякденному життю, варто сказати про це психологу.
Скільки може тривати погіршення після психотерапії?
Універсальної «нормальної кількості годин або днів» не існує. Саме тому не варто використовувати фразу «це нормально» без урахування інтенсивності, тривалості, вашого стану до терапії та загальної динаміки.
Чи нормально злитися на психолога?
Так. Злість може виникати в будь-яких значущих людських стосунках, зокрема терапевтичних. Важливо, чи є можливість безпечно обговорити її в терапії.
Як сказати психологу, що мені стало гірше?
Прямо. Наприклад: «Я помічаю, що після наших останніх сесій мій стан погіршується. Я хочу поговорити про те, чому це відбувається і чи потрібно нам щось змінити в нашій роботі».
Чи можна просто змінити психолога?
Так. Ви не зобов'язані продовжувати роботу зі спеціалістом лише тому, що вже витратили на терапію кілька місяців. Якщо можливо, корисно спочатку обговорити причини бажання піти — але остаточне рішення щодо продовження терапії залишається за вами.
Головне, що варто пам'ятати
Психотерапія не зобов'язана бути приємною після кожної зустрічі.
Іноді вона справді торкається того, про що боляче говорити.
Але страждання саме по собі не є терапевтичним методом і не є доказом прогресу.
Ви маєте право запитувати, що відбувається у вашій терапії. Маєте право говорити, що вам стало гірше. Маєте право не погоджуватися. Маєте право обговорювати інший підхід або іншого спеціаліста.
І, мабуть, одне з найважливіших питань у такій ситуації звучить не як: «Чи нормально, що мені погано?»
а як: